Орхан Памук: чужий серед своїх

В Туреччині зі свободою слова не просто. Орхан Памук – один з тих, хто відчув це на собі.

Орха́н Феріт Паму́к — турецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 2006 року.

 

Творче життя Орхана Памука почалося тоді, коли він покинув хороший університет заради мрії стати професійним письменником. Література була його цілковитою метою. В 1977 він закінчує інститут журналістики у Стамбулі. У 80-х жив та викладав у США, згодом таки повернувся до рідної Туреччини. Але те, що відбувалося на Батьківщині глибоко засмучувало ідеаліста Памука. Тому, після того, як в Стамбулі був убитий вірменський журналіст та активіст Гран Дінк, уже тоді відомий письменник знову повертається у США і продовжує там викладацьку діяльність.

Цькування на Памука розпочалися в 2005 році. Турецький уряд звинуватив письменника у зраді Вітчизни. Приводом послужила його фраза з інтерв’ю, даного швейцарському виданню «Das Magazin» в лютому 2005: «У Туреччині було вбито тридцять тисяч курдів і один мільйон вірмен. Про це ніхто не говорить і мене ненавидять за те, що я говорю про це ». За словами Памука, після публікації цього інтерв’ю він став об’єктом кампанії ненависті. В інтерв’ю BBC він сказав:

Те, що трапилося з Оттоманською (турецькими) вірменами в 1915 році було найбільшим секретом, прихованим від турецької нації; ці події були табу. Але зараз ми повинні бути в змозі говорити про минуле.

 

Процес над Памуком повинен був розпочатися 16 грудня 2005 року, але був перенесений на 7 лютого 2006 року, проте 22 січня Міністерство юстиції відкликало позов.

Звинувачення Памука викликали реакцію за кордоном. В першу чергу цей процес порушив питання дотримання в Туреччині свободи слова, питання, особливо важливе у світлі можливого вступу Туреччини до Європейського Союзу.

1 грудня 2005 року організація «Міжнародна амністія» зажадала скасування статті № 301 турецького кримінального кодексу (стаття передбачає позбавлення волі на строк до трьох років за образи Туреччини і турецької ідентичності) і припинення переслідування Памука і ще шести чоловік, обвинувачених у цій статті. 13 грудня група всесвітньо відомих літератоорів – Жозе Сарамагу, Габріель Гарсіа Маркес, Гюнтер Грасс, Умберто Еко, Карлос Фуентес, Хуан Гойтісоло, Джон Апдайк і Маріо Варгас Льоса – виступили із заявою на підтримку Памука.

Нібито все позаду, але ще й по сьогодні громадяни Туреччини діляться на два табори у ставленні до Орхана Памука: його або вважають сильним та сміливом, або все ж таки зрадником.

  • Чого Ви найбільше боїтеся в житті?  – Залишитися самому та втратити задоволення і хвилювання від написання текстів.
  • Де б Ви хотіли жити? – В Стамбулі, так, щоб я зміг ходити до моря.
  • Найщасливіший момент у Вашому житті? – Коли читаючи книгу або дивлячись фільм забуваєш себе і відчуваєш, наче б то ти сам написав цю книгу або створив цей фільм.
  • Кого ви найбільше любите? – Дочку, що зветься Рюя.
  • На сийому місці Ви хотіли б опинитися?  – На своєму місці, але в молоді роки. 
  • Чого Вам не вистачає в характері? – Терпіння.
  • Ваше кредо? – Не переживай, минеться, продовжуй писати. (оригінал тут)
  • «Джевдет-бей і його сини» / тур. Cevdet Bey ve Oğulları (1982)
  • «Будинок тиші» / тур. Sessiz Ev (1983)
  • «Біла фортеця» / тур. Beyaz Kale (1985)
  • «Чорна книга» / тур. Kara Kitap (1990)
  • «Приховані особи» / тур. Gizli Yüz (1992)
  • «Нове життя» / тур. Yeni Hayat (1994)
  • «Мене звуть Червоний» / тур. Benim adım Kırmızı (1998)
  • «Інші кольори» / тур. Öteki Renkler (1999)
  • «Сніг» / тур. Kar (2002)
  • «Стамбул. Місто спогадів »[7] / тур. İstanbul: Hatıralar ve Şehir (2003)
  • «Музей невинності» / тур. Masumiyet Müzesi (2008)
  • «Зображення ландшафтів: життя, вулиці, література» / тур. Manzaradan Parçalar: Hayat, Sokaklar, Edebiyat (2010)
  • «Наївний і сентиментальний романіст» / тур. Saf ve Düşünceli Romancı (2011)
  • «Мої дивні думки» / тур. Kafamda Bir Tuhaflık (2014)
  • «Рудоволоса жінка» / тур. Kırmızı Saçlı Kadın (2016)

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *