Осман Пашаєв про результати виборів в Туреччині

Матеріал підготовано на основі статті з порталу Эхо Кавказа “Чрезвычайно конституционный султанат” , де Вадим Дубнов  поговорив з відомим журналістом, аналітиком і просто мудрим чоловіком – Османом Пашаєвим

Реджеп Тайіп Ердоган переміг на президентських і парламентських виборах в Туреччині, які відбулися 24 червня 2018 року в Туреччині. При цьому він значно розширив свої президентські повноваження. Про те, як він ними скористається, про виклики і труднощі, з якими зіткнеться країна, розповідає український журналіст, який добре знається на турецьких реаліях, Осман Пашаєв.

Вадим Дубнов: Давайте поговоримо спочатку про очікування, які не справдилися – було дуже багато тих, хто очікував поразки  Ердогана. На чому були засновані подібні припущення?

Осман Пашаєв – відомий український журналіст, що добре знається на турецьких реаліях

Осман Пашаєв: На тому, що опозиції вдавалося сформувати порядок денний. Ті питання, які піднімала опозиція, Ердоган мимоволі включав до переліку своїх обіцянок, для прикладу питання про скасування в найближчі дні після виборів режиму надзвичайного стану, яке було введено після спроби державного перевороту в 2016 році. Загальна економічна ситуація і невдоволення: буквально за останні 7-8 місяців різка девальвація турецької ліри, яка втратила 40% вартості, економічні проблеми наростали, і країна, за даними рейтингових агентств, на порозі дефолту і входить в трійку ризикових країн разом з Аргентиною і Венесуелою.

 Мухаррем Індже  став несподіваним кандидатом, адже на вибори був виставлений не лідер опозиційної Народно-республіканської партії, а лідер внутрішньопартійної опозиції,  – яскравий, молодий. Він провів блискучу кампанію з мітингами, деякі з яких збирали мільйони людей, і результат його – майже 31 відсоток – це дуже яскравий і гідний результат в цих умовах.

Вадим Дубнов: Чому ліберали з такою надією дивилися на двох опозиційних політиків, які, в взагалі то, особливо ліберальними і не представлялися?

Осман Пашаєв: Ліберали, які зазвичай в будь-якому суспільстві становлять 1,5-2% населення, напевно, сподівалися на будь-які зміни. Будь-які зміни, будь-яка деконсервація ситуації для них – це шанс, напевно, якщо філософськи і політологічно підходити. Саме тому для них будь-який більш крайній в поглядах кандидат міг би їх лякати, але соціал-демократ Індже і Акшенер, помірна націоналістка, в порівнянні з тією партією, в якій вона раніше була, напевно, давали привід думати, що в даному випадку ці політики могли б бути більш прийнятними для лібералів. Це такі, умоглядні висновки, чому ліберали сподівалися на них.

Вадим Дубнов: Що тепер буде з принципом поділу влади, після того як Ердоган став президентом за новою Конституцією?

Осман Пашаєв: Подивимося. Насправді, дуже складно собі уявити повний злам. Туреччина – країна, в принципі, з працюючими інституціями, яка має традиції і яка ближче до країн Європи і Сполучених Штатів за якістю функціонування в порівнянні з країнами колишнього Радянського Союзу. Тут є розуміння, що розрізняються інтереси країни і інтереси певної політичної групи, і це не було зруйновано навіть за 16 років перебування при владі однієї і тієї ж політичної сили.

Крім того, в цих умовах Ердоган же бере на себе не тільки всі права, а й повну відповідальність. Якщо йому потрібен буде парламент і він не зможе з ним домовлятися, і він буде розпускати його, то за Конституцією після парламенту він буде зобов’язаний і сам йти на дострокові вибори. Нова Конституція працює так: якщо в парламенті є 60% голосів для оголошення дострокових виборів, парламент розпускається і президент йде на вибори; якщо президент розпускає парламент, він теж разом з парламентом йде на вибори. І знаєте, результат все-таки в 51-52 відсотка – це не результат в 80 відсотків, в 90, навіть не в 60 або 55 – це дуже прикордонний стан.

 

Вадим Дубнов: Так, але ми спостерігаємо тенденцію останніх років, і все-таки якимось чином ті демократичні конструкції, про які ви говорили, мало-помалу нівелюються і розмиваються.

Осман Пашаєв: Те, що ми бачимо, можна сказати про десяти загальнонаціональних кампаніях: шість парламентських, чотири місцеві, два референдуми, і майже всі виграно президентом, і тільки двічі він втрачав самостійну більшість своєї партії в парламенті – в червні 2015 року та ось в цей раз. З 600 депутатів (парламент збільшили на 50 місць, раніше було 550) зараз у нього 293, а в попередньому парламенті з 550 у нього було 317.

Вадим Дубнов: Я говорю про те, що все-таки йому вдається підім’яти під себе, скажімо, судову систему …

Осман Пашаєв: Звичайно, умови, в яких він, наприклад, зараз буде самостійно призначати, без оглядки на будь-кого, міністра юстиції, а міністр юстиції буде очолювати Раду суддів і прокурорів, який фактично буде управляти всією судово-прокурорським середовищем, звичайно, це, по суті, пряме підпорядкування судової системи президенту, який нікому непідконтрольний. До чого це призведе, давайте подивимося. Зазвичай змішання одного і іншого, перш за все, в судовій системі, недотримання принципу незалежності судів ні до чого доброго не веде, тому що це відсутність фундаментальних свобод – свободи слова, судової незалежності – створює ту обстановку, при якій інвестиції стають дуже обережними. Ми говоримо про те, що Туреччині треба налагоджувати відносини зі своїм головним партнером, яким є Європейський союз.

Вадим Дубнов: Причому справа навіть не в зменшенні свобод, а в тому, що подібних прецедентів руйнування інститутів все-таки, як ви самі говорите, в Туреччині не було – принаймні, коли не було воєнного стану. Туреччина все-таки не була схожа на Росію, Азербайджан та інші пострадянські держави. Йде якесь докорінна зміна турецької традиції?

Осман Пашаєв: Ось тут мені складно зараз щось говорити, тому що чим вимірювати? Зараз все в дещо ручному режимі, і в ручному режимі свободи з’являються і зникають. Ми бачили, що, наприклад, під час виборчої кампанії не було ніяких перешкод опозиції проводити свої численні мітинги, хоча надзвичайний стан дозволяє з метою безпеки це робити.

Ердогану навряд чи потрібно посилення внутрішнього протиріччя, якого і так досить в Туреччині. У Туреччині динамічно розвивається суспільство, у всякому разі, до останнього часу, і економічно, і освітньо, і Туреччина розуміє, що подальші її успіхи насправді, перш за все, пов’язані з молодим поколінням, з рівнем його освіти та з пошуком цих шляхів.

Вадим Дубнов: Осман, ви сказали про те, що основним союзником є ​​Європейський союз …

Осман Пашаєв: Основним економічним партнером.

Вадим Дубнов: Більшість спостерігачів вважають, що багато в чому своїм успіхам він зобов’язаний успіхам в Сирії, де його підтримала Росія. Що означає для Ердогана партнерство з Росією?

Осман Пашаєв: Якщо це партнерство взаємовигідне… Ердогану дуже потрібен «Турецький потік», Ердогану дуже потрібна атомна електростанція «Аккую», Ердогану потрібні турецькі помідори на російських полицях і Ердогану потрібні російські туристи в Анталії. Якщо все це призводить до зростання економіки, до успішності в економічній політиці, в цих питаннях він буде співпрацювати. Якщо він отримує санкції, заборони від своїх партнерів по НАТО на F-35, а Росія дає йому можливість придбати С-400 і в майбутньому, можливо, роботу над С-500 – хоч над цим зараз сміються, то він вибирає той шлях, який прорахований його радниками і який Туреччина вважає для себе вигідним. Але в економічному плані Росія не має того значення в світовій економіці, яке є у Євросоюзу, у всякому разі, зараз. І тому сказати, що ці відносини стратегічні, на даний момент не можна, при всьому заграванні, при всіх особистих контактах, при всіх реверансах в бік Шанхайської організації співпраці (ШОС), представники якої були активними спостерігачами на цих виборах. Тому про стратегію поки говорити не доводиться, але те, що це сильне тактичне зближення, – це видно всім.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *