Історія турецької лесбіянки

Все почалося з того, що вона купила собі чоловічий парфюм. Їй так здається, що ця “bela” (бич, проблема) чітко заявила про себе саме тоді. Їй хотілося вірити в те, що жінки їй подобаються просто як поціновувачу людської краси. І трошки бентежило, що нічого привабливого не бачить в чоловіках. І коли вона вперше увімкнула лесбійське порно, то ледве не збожеволіла від усвідомлення, що саме це про неї і для неї.

Але думки виганяла власним внутрішнім “стоп!”, адже це ”ayıp” (сором). Не важливо в якій частині Туреччини ти живеш, це не припустимо і край. ЇЇ місто – Невшехір – туристичне. І Ніса захоплювалася відкритістю іноземних пар. Вони можуть цілуватися на людях, відкрито демонструвати почуття. Цікаво, а в їхніх країнах за любов двох жінок виганяють з дому? Чи, може, б’ють? Ніяк не могла вигадати, що б сталося з її батьками, якби вона якимось чином змогла розповісти? Та, звісно, розповідати не збиралася. Бо ”ayıp”. Та ясно розуміла, що треба їхати з дому, бо тут їй було тісно.

В університет вступила в Анкару. В гуртожитку для дівчат жилося добре і затишно, ніяк себе не видавала. Але тут ще раз прийшло усвідомлення того, що так! вона лесбіянка і не може нічого з цим  зробити. В інтернеті, принаймні, казали, що це не виліковне. Витратила п’ятсот лір за чотири консультації у приватного психолога, яка, була впевнена, її засуджувала, хоча давала непогані поради.

Вперше пішла на побачення з жінкою на третьому році  навчання. Дівчатам так і сказала “На побачення! і дуже хвилююся.” Познайомилися в чаті. Вона вже чула, що в інтернеті знайомитися дуже небезпечно. тим паче, якщо ти в кімнаті для сексуальних меншин. Можуть викрасти і примушувати займатися цим на камеру. Вирішила , що спершу подивиться здалеку, хто прийде.

Та прийшла та ж дівчина, що на фото. Хоча кидало в піт, та довелося підходити. Коли почали говорити, стало зрозуміло, що перший досвід може стати дуже вдалим.

Нова знайома Ніси – Алара – старша на шість років –  зі Стамбулу. І розповіла цікаві речі про те, що є бари і клуби для таких, як вона. І що нічого в такій любові страшного нема. Але й трубити про це на кожному кроці не треба, бо це Туреччина і ще невідомо, як воно буде далі, може настати такий час, що геїв та лесбіянок будуть страчувати привселюдно. Дехто все таки одружується і бігає за задоволенням все життя. А дехто приймає себе та й так і живе.

На запитання “А як же з сім’єю? Чи розповідають батькам” Алара відповіла, що ліпше не треба. Бо за батьками стоять родичі і сусіди.

З Аларою вона зустрічалася рік, а потім закохалася в іншу. За нею і переїхала до Стамбулу. Жили там разом. Але коли одного разу її родина вирішили приїхати в гості, витурила свою кохану на тиждень до готелю.

Ніса ніколи не фотографується “за ручку” з коханою людиною. І, швидше за все, не матиме сили розповісти батькам хто вона насправді. Їй всього 28, тому не знаю, чи вирішить вона одружитися заради того, аби спробувати бути, як всі.

“Я б дуже хтіла побачити, як живуть там, де не соромно назвати себе лесбіянкою. Щасливі, певне..”

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *