Речення в турецькій мові. Вчимо слова

  1.  Просте речення

Речення в ТМ (Турецькій мові) починаються підметами і закінчуються присудками.

Наприклад:

Я йду – Ben gidiyorum

Ти біжиш – Sen koşuyorsun

Усі інші члени речення стоять між підметом і присудком.
Та речення всеодно варто почати іменником або займенником, а закінчити дієсловом, щоб гарно 🙂 (є винятки, зичайно, але для початку вибудуємо стандарту картину системи мови, а тоді вже будемо вдаватися в подробиці)

Я живу в Стамбулі – Ben (Я) İstanbul’da (в Стамбулі) yaşıyorum (живу)

Вони їдять кебаб – Onlar (вони)  kebab (кебаб) yiyorlar (їдять)

Джан читає книгу – Can (Джан) kitap (книгу) okuyor (читає)

***

Давайте ще раз наголостмо на тих словах, які я використала у пості

Ben [бен] Я
Sen [сен] Ти
Onlar [онла’р] Вони
Gitmek [гітме’к] Йти
Koşmak [кошма’к] Бігти
Yemek [йеме’к] Їсти
Yaşamak [йашама’к] Жити
Okumak [окума’к] Читати
Kitap [кіта’п] Книга

Оцим знаком  [‘] вказала наголос

Дієслова вказала у початковй формі (тут вони відповідають на питання Що робити? Що зробити?) і не вдаюся поки що у особові закінчення (хоча ви ж безумовно помітили що у дієслова у реченні  Ben İstanbul’da yaşıyorum яке закінчення? А початкова форма слова жити – yaşamak.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *