Чому портал “З Туреччини, з любов’ю” не писав нічого з приводу перевороту 15 липня у Туреччині

Сьогодні буду писати від свого імені і протягом посту не вживатиму займенник “ми”, бо це стосуватиметься мого особистого досвіду.

Коли я тільки приїхала в Туреччину, то вірила, що зможу продовжувати писати як журналіст і нічо мені за це не буде. Та помилялася.

Я втрапила на портал турецких новин російською мовою. Була умова, що  писатиму ідейно-натсроєні речі. Але, виявилося, що ті ідеї я не поділяла.. І “спригнути” соціальним темами не вийшло. Я пішла звідти і втрапила у ще більше… погане місце 🙂 Там під новинним та аналітичним соусом подавався людям повний треш. Я просилася в інший відділ. Не пустили. Тому я вдруге відмовилася писати брехливі (цілком відповідально це кажу) новини.

Ну я тут загорілася робити свій портал (він був російською, “В Турции” називався). Мене закрили через рік і два місяці. Як пить дать. Я то вірила, шо воно і не моніториться нічо собі, подумаєш – якась десь новина писнулася, коментарик якийсь гнівний. Та ше й російською чи українькою. А то, оказується, всеодно січеться…

 

З Туреччини з любов’ю був запланований зовсім в іншому форматі. Не про політику. І не для того, шоб не закрили. А для того, шоб відволіктися. Тут, ясне діло, присутні основні моменти і новини, які вкрай важливі для Туреччини і всіх, хто тут живе. Але  досить тяжко писати про своє ставлення до тих новин. Бо всіх не перепреш. Та й не треба.

То я й не писала.. Ігнорування новини чи події – теж реакція, правда ж?

Але від опитування – не втрималася

Як ви ставитеся до ідеї святкування подій 15 липня?

 

Юлія Наджар  Троцюк

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *