Малювання на воді – древнє мистецтво Ебру

В Туреччині є речі, які неможливо усвідомити у їхній красі та унікальності. Одна з таких   – нереально тонке, чуттєве та динамічне мистецтво малювання на воді Ебру.

Ебру – мистецтво обробки паперу. Його ще називають “турецьким мармуруванням”. Спочатку зображення робиться на воді, а потім переноситься на папір або тканину.

Найстаріша з відомих картин Ебру була створена ще в XI столітті. Та ця перша картина, що дійшла до нас, була вже на стільки доскналою, що науковці зробили висновок – мистецтво Ебру існувало вже довгий час до неї.
Батьківщиною Ебру прийнято вважати Туреччину, хоча найімовірніше, тут воно тільки набуло широкого поширення. Зародилося ж Ебру, за деякими припущеннями в Індії, потім було перейнято персами, від яких перейшло  османам, нинішнім туркам. Інші вважають, що зародилося воно в Бухарі, а після іранців його перейняли турки. Одне можна сказати точно – Ебру з’явилося на Сході.

Етимологія слова Ебру також достеменно невідома. Є кілька версій.

Перша: Ебру походить від арабського «ab-ru», в перекладі «вода для обличчя».

Друга: слово походить від чагатайського «ebre» – «хвилеподібний».

Турки вважають за краще вважати найбільш правдоподібною третю версію: назва пішла від перського «ebri», що в перекладі з фарсі означає «хмара».

 

Мистецтво Ебру передавалося майстрами їх учням з покоління в покоління. У Ебру використовуються тільки натуральні матеріали. Кисті зроблені з деревини рожевого чагарнику або з кінського волоса. В’язкість води збільшена шляхом додавання нектару Гевена (Астралагуса) – рослини, що росте в Анатолії. Вичавлений із їх нижньої частини стебла, рідина конденсується в смолистий віск.

Художник наносить малюнок фарбами, які не розчиняються у воді, а залишаються на її поверхні. Змішуються між собою, вони  утворюють химерні, фантазійні та неповторні візерунки. Потім на малюнок накладають папір і через кілька секунд обережно знімають, висушують і фон для Ебру готовий.

 

Назва  картині  Ебру дається зазвичай тільки після того, як їй надано форму. Деякі типи Ебру були названі іменами художників, які створили особливо вдалі форми. Так, наприклад, з’явилися «Ебру Хатіп» і «Ебру Неджметтин»,  що мають ні ні що не схожі форми квітів.
«Танцюючі фарби», «хмари і вітер», «плаваючі фарби», «папір з хмарами», «хвилеподібний папір», – так по-різному називають мистецтво Ебру в країнах Сходу. В Європі ж просто говорять – «турецький папір», так як вперше з цим витонченими, красивими картинами європейці зустрілися саме в Стамбулі.

Відоме вже з 11 століття, Ебру було улюбленою розвагою майстрів-каліграфів. Але і як самостійний твір мистецтва Ебру можна побачити не тільки на папері та картоні, а й, наприклад, на шовку. Майстри Ебру створювали тонкі малюнки прямо на «плаваючому» тлі – тюльпани, мечеті, фігури суфіїв або сидячих на колінах чоловіків. У кожного відомого зображення є своє ім’я – ім’я майстра.

Унікальність Ебру у тому, що воно є  неповторним – немає двох однакових малюнків, мотивів..  Кожен раз виходить нове поєднання, неможливо повторити чиюсь роботу один в один.

Навіть майстер не знає, як спрацюють фарби на воді, – у цьому і є вся несподіваність цього мистецтва. У найбльш у поширених рухів фарб є свої назви: «Шаль ​​солов’я», «Приплив і відплив», «Квітка», «Зигзагоподібний», «Феєрверк».

Сьогодні традиції Ебру дбайливо зберігаються та популяризуються – влаштовуються численні виставки картин Ебру, продаються шовкові шарфи, віяла, книги, медальйони. І ціни на такі вироби не вельми дешеві.

Цікаво, чи є серд наших земляків такі, які займаються цим мистецтвом у Туреччині? Відгукніться 🙂

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *