Про права, які довелося відстояти в Туреччині (український досвід)

Зустрілася на днях з новоспеченою турецькою невісткою, привітала її в наших рядах українських дівуль на землі бусурманській.

Її стан після ейфорії змінився меланхолією, їй вже нічо тут не подобається (це нормальний етап, плавалі – знаєм). І спідницю вище колін не можна, і на бретельках майку – зась. І кабли – відміняй. І нога на ногу перед батьком не сиди. Словом, турецький чоловік на неї скинув весь груз заборон, про які раніше не говорив і не згадував (от вони ж коварні!)

Я підлила їй лікерчику. Глянула заспокійливим і пронизуючим, мовляв, без паніки!

Просто все можна влаштувати так, шоб без криків і сварів, і, головне, відстояти свої права достойно. Пам’ятаю, я теж дуріла від перших претензій. Але дуріла вничку, а на показ мала тактику.

Оскільки все це відбувається у той період, коли ще все рожевенько і свіженкьо, то ви можете вити вєрьовочки і не соромитися цього. Кажіть, шо Боже, як то сумно! – вам треба звикнути до всього і відразу, а це на ваш стан впливає не вельми добре, ви ні про що інше (читати – любов і стосунки) думати не можете. Тільки про обов’язки і про те як не засмутити свого коханого і його родичів.

Це удочка була. Далі приманка: а от якби ви могли почуватися вільно і незалежно, ви були б ще більш особлива, розкутіша (зразу обняти тут треба), ви ж бо іноземка, розкутість – у вас в крові. Ви насолоджувалися б новою для себе роллю і ще більше б тішили свого чоловіка.

І далі гачок: але, нажаль, це неможливо (тут перестати обіймати). Ви згодні це пережити, навіть якщо вам не комфортно. Бо КОЖЕН мусить щось робити для стосунків і сім’ї. І ящо коханого робить щасливим дружина без каблів, – то нічого не поробиш (допускається сльозинка-дві). І далі технічненько так, тихенько можна сказати шо шкода, що ті туфельки вам так подобаються.

Важко мені було лише кілька місяців, коли якби варто було і родині сподобатися (не завжди це обов’язково, та я була настроєна на здорові стосунки без нервів), але й своє відстояти. Без перебільшення, єдина порада – говорити з чоловіком. Пояснювати, що для вас це частина вашої свободи і, власне кажучи, частина вас (тут не лише про шмотки і туфлі, а й про роботу, про право на життя окремо від батьків, про фітнес, про біг вранці САМІЙ, про все, що може захотіти присікти ваш турок-чоловік). Варто пам’ятати, що більшість турецьких чоловіків мають долю владності у характері і це теж їх частка. Ваше завдання ту владність у правильне русло направити, а саме на те, аби заступатися за ваші права перед іншими, якщо знадобиться

Чи з чоловіком повезло, чи то я така мудра, але мені вдалося відстояти і свої підбори, і декольте і спідниці, самостіне добирання на роботу, відрядження з босами-чоловіками, і навіть… тададааам… купівлю пива/раки/вина у сільському магазині (там не всі чоловіки наважуються на таке, бо ж чутки підуть).

Інше діло, шо з роками охота на міні спідниці відпала (гОди беруть свайо), ало то вже най їх не хвилює тих турків :)))

Відправила я свою нову знайому додому з підправленим (тобто підпитим) настроєм. Вселила надію на світле майбутнє, так сказать. Бо розкисати тут не маємо права. Не тільки тому, що ми тут одні і далеко від родичів, ні. А тому що ми вибрали щася, най і так далеко від дому. А тому плекаймо його.

Занавєс.

заміж за турка, життя в Туреччині, чоловік турок, заміж в Туреччину

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *