Леся Демченко: картон сповнений сенсу. Українська художниця про свою роботу

Леся Демченко – українська художниця, що відома своїми особливими та цікавими техніками роботи усьому світові.

Леся створює свої картини у техніці картонажу. А творець, який працює по іншому і є новатором  – викликає неймовірну повагу. Стамбул у роботах Демченко – інший, колажний, що ввібрав у себе незвичні для нього кольори.

Леся дуже знана та любима серед сучасних галеристів, критиків та власників колекцій.

З першого погляду на картину ми можемо побачити звичайний картон, з яким попрацьовано дуже дотепним методом  для того, аби здивувати народ.  Та згодом рамки розширюються і ми бачимо глибокі пазлики і шматочки, що зливаються в єдине мистецьке полотно з головною думкою та безліччю дрібних деталей. Неймовірно складна і вражаюча робота.

Леся погодилася на невеличке інтерв’ю (за старою дружбою, так би мовити, колись Леся провела нам незабутню екскурсію по Кузгунджуку в Стамбулі)

 – Як давно ти в Туреччині, Лесю?

– В Туреччині я вже майже 20 років. Перед цим я жила та навчалася в Акадамії мистецтв в Італії. Словом, до життя за кордоном мені не звикать.

 – Розкажи трошки про свою техніку роботи.

– Техніку картонажу я придумала ще в Києві у той час, коли не було де замовити рамки для робіт. Треба було шукати і нарізати ватман для паспарту, різати скло, десь діставати самі рамки і цвяхи. А потім уже вставляти туди роботи, ззаду підпирати картоном і фіксувати цвяшками. Ми з друзями якраз відкривали виставку у Києві у дев’яності роки і морочились з усім цим оформленням. Картону було багато, в магазині мені його дали безкоштовно. І коли ми ці роботи позапихали в рамки і розвісили, я побачила що картону ще досить багато і, як хазяйська дитина, я його забрала додому і там з ним попрацювала. Це й був початок того, чим я сьогодні займаюся.

 – Де ти продаєш свої роботи?

– Зараз я вже не роблю персональних виставок (у Лесі їх було 9 в Стамбулі, – авт.), бо вірю, що кому цікаве моє мистецтво – мене знайде. І знаходять – через соціальні мережі, через знайомих та друзів. А на міжнародні планери мені подобається їздити заради спілкування і натхнення.

– Лесь, побажай чогось хорошого читачам З Туреччини, з любов’ю, га?

– Знаєш, побажаю лише миру. Дуже нам всім зараз потрібен мир..

Бонус.

Це те, що Леся намалювала за дві хвилини, поки ми чекали на автобус. Юля і Ада в 2014.
Фото з тієї самої зустрічі в Кузгунджуку у 2014. Зліва-направо Юля, Леся Демченко
Цю карту я отримала від Лесі листом в подарунок. Вона її сама склала та намалювала. Кузгунджук / Юскюдар / Стамбул

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *