Рецензія: Молитви лишаються незмінними (Туна Кіремітчі)

 … Бо все, що об’єднує людей у цьому світі (і не лише в цьому), то молитви.
Тільки вони лишаються незмінними…

Туна Кіремітчі – турецький музикант, письменник, режисер – став відомим українським шанувальникам книжкою “Молитви лишаються незмінними” (Переклад Ольги Чичинської). Тут, в Туреччині, його люблять за глибину слова і таке неймовірне почуття дружелюбності, що огортає все і всіх, до чого має відношення митець.

Книга Молитви лишаються незмінними була видана у 2007 році в Туреччині. В Україні ж – у 2016 видавництвом Алемак.

Одна з головник думок роману та його назви така: перш ніж когось звинуватити, спочатку варто вислухати його молитви. Адже помилки – то людське. І не менш людське – намагатися вимолити собі прощення та попросити про спокій душевний.

Сюжет та композиція роману  скидаються на метафоричний тенісний матч: ти мені, я тобі. Між старенькою пані Розеллою та юною Пелін відбувається обмін історіями з життя, вони вчаться один в одного, критикують, допомагають. Це призведе до глибокої прив’язанності, яка необхідна їм обом.

Варто відзначити нереальну крутизну перекладу твору, адже саме завдяки йому ми маємо над чим посміятися в романі. Такі собі мовні заворотики, без яких книжка була б не такою тонкою.

Друга світова війна, Стамбул, крихке положення євреїв, розлука, п’янке кохання, сильна прив’язаність – ось складові книжки, які не дозволять випустити її з рук, допоки не перевернете останню сторінку. 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *