Ольга Чичинська: “Турецька мова асоціюється з калейдоскопом” (інтерв’ю)

Ми вже мали з вами, любі читачі, розмову про турецьку літературу. І в обговоренні поставала проблема недостатньої кількості турецьких авторів на нашому ринку. Хотілося б більше творів, і так шоб жеж сучасні та гострі.

Сьогодні ми познайомимо вас з людиною, хто є звеном між екзотичною турецькою літературою і читачем-українцем.  Знайомтеся: Ольга Чичинська

Ольга Чичинська – літературний перекладач, спеціалізується на перекладах з турецької мови. Переклала на українську твір Туни Кіраметчі “Молитви залишаються незмінними” та Асли Е. Перкер “Суфле”.

 – Олю, розкажіть про те, як ви прийшли до думки, що хочете буди художнім перекладачем?

– Мрія стати перекладачем художньої літератури з’явилася майже одразу, як я почала вивчати турецьку мову. Вважаю, що художні переклади – це найвищий рівень, якого може сягнути людина в процесі вивчення іноземної мови. І мені дуже приємно зізнатися, що мені насправді вдалося реалізувати цю кришталеву мрію. Багато грошей тут не заробиш, але я всім серцем люблю цю справу.

– Чому Вас зацікавила саме турецька мова та культура

– Я почала вивчати турецьку мову наприкінці 2001 року. Важливим критерієм, чому я обрала саме турецьку, можу назвати її рідковживаність, таку собі екзотичність, але головне – практичність для подальшого користування. Саме турецька мова, на мій погляд, відповідає всім цим умовам. Тож, це був правильний вибір!

 – Олю, розкажіть про свої переклади “Молитви залишаються незмінними” Т. Кіраметчі та “Суфле” А. Е. Перкер.  Чому обрали саме цих авторів?

–  Головним критерієм вибору твору для перекладу є популярність автора і конкретного твору в світі. Не менш важливим під час обирання роману для мене є питання наявності чи, правильніше, відсутності російського перекладу. Хочу працювати з унікальним контентом, хочу знайомити українського читача з новими іменами. “Суфле” – це перший роман, що його видано у видавництві АЛЕМАК. Роман перекладений більш, ніш п’ятнадцятьма мовами.

“Молитви лишаються незмінними” – наступний роман, його перекладено майже двадцятьма мовами. Це сталося завдяки інтернаціональній тематиці романів, бо сюжетна лінія не залишить байдужими читачів будь-якої країни. З авторами цих романів Асли Е.Перкер та Туною Кіремітчі я знайома особисто. До речі, Туна Кіремітчі власноруч написав передмову. Автори пишаються тим, що їхні твори прийшлися до смаку українцям.

 – Хто ще подобається з турецьких класиків та сучасників?

– Я намагаюся багато читати, дізнаватися про літературні новини Туреччини. Корисні поради друзів-перекладачів допомагають мені обрати цікаві літературні смаколики. Так, я захоплююся творами Саіта Фаіка Абасияника, Яшара Кемаля – це потужні турецькі класики! Серед сучасних авторів назову Ахмета Уміта, Маріо Леві, Хакана Ґюндая, Джанан Тан, Айше Кулін, Ахмета Алтана. Звісно, я можу продовжити цей список.

 – Чи є попит на сучасну туруцьку  літературу в Україні?

– Це дуже складне питання. З одного боку, зазвичай, українському читачеві пропонуються твори турецьких авторів, що раніше вже вийшли в російському перекладі. До речі, я з нетерпінням чекаю на роман сучасного турецького письменника Маріо Леві, турецька назва якого “İstanbul bir masaldı”. Роман вийде у Фоліо під назвою “Стамбульска казка”. Це буде третій унікальний турецький роман після “Суфле” та “Молитви лишаються незмінними”, якого не було і досі немає на російському ринку. Втім, турецька література може вразити будь-кого  своєю багатогранністю, східним колоритом, різноманітністю образів та сюжетів. Мені здається, що має пройти якийсь час для того, аби з’явитися справжні прихильники турецької літератури в Україні.  Але сьогодні треба докладати певних зусиль, аби книжка дісталася свого
читача. На жаль, турецька література не надто відома в Україні, але з часом все буде добре!

– Чи плануєте перекласти когось з наших авторів з української на турецьку?

– Маю! І навіть почала перекладати нашого Сергія Жадана “Ворошиловград” для одного з потужних стамбульських видавництв. Були узгоджені всі деталі, складено договір, я почала перекладати. Про це було відомо і Сергію Жадану, він дуже зрадів. До речі, “Ворошиловград” перекладено російською, білоруською, угорською, англійською, французською та німецькою мовами. На жаль, коли я встигла перекласти майже 40% роману, видавництво мусило відмовитися від проекту через неможливість отримати ґрантові кошти від одного з українських фондів. Не вистачило у 2014 році декількох тисяч євро для розвитку української літератури за кордоном, саме в той час, коли дуже важливо було донести українське слово світові. Сподіваюсь, з часом якесь турецьке видавництво знову зверне увагу на “Ворошиловград”, я повернуся до перекладу цього роману і тоді вже читачі в Туреччині матимуть змогу познайомитися із найсучаснішим твором української літератури

-Чи задумувалися Ви, Олю,  про написання власних книжо

– Можливо, це буде підручник турецької мови. Але точно не роман.

 – Спробуте описати те почуття, коли Ви в Туреччині?

– Це дуже складне питання, бо мої враження та емоції повсякчас змінюються, навіть радикально. Мені хочеться проїхати Туреччиною, зазирнути в глибини її історії, побачити всі 16 об’єктів, що знаходяться під захистом ЮНЕСКО. А ще я так давно не була на морі… Скучила за бірюзовими водами Середземномор’я. Напевно, саме тому мої визітівки бірюзового кольору.

 – За що любите Туреччину?

– Не знаю. Колись давно я, напевно, могла дати відповідь на це питання. Але зараз це дуже складно. Можливо, я люблю її за колорит та різноманітність… Так, саме так.

 –  Що в Туреччині вам видається дивним?

– Люди!

 – Як ставитеся до турецького кінематографу?

 – Мені він подобається. Як і в літературних творах, для кіно та серіалів використовуються цікаві сюжети, розкриваються болючі теми. Туреччина може пишатися своїми кіноуспіхами.
– З чим асоціюється турецька мова? 
 – Я часто про це думаю, часто розповідаю свої думки саме стосовно цього питання під час уроків із учнями. Образ мови, тим паче такої багатогранної, не може бути пласким. Сьогодні я маю два улюблених порівняння для турецької мови. Перше – це могутнє дерево з розкидистими гілками, листям, квітами. А друге – це калейдоскоп. Так, саме з цією іграшкою я асоціюю турецьку мову останнім часом.
 – Над чим зараз працюєте?
 – Зараз я працюю над перекладом чергового роману. До речі, в роботі зараз знаходиться три романи. Щойно мені вдасться отримати ґрантову допомогу від Міністерства культури Туреччини, романи буде видано. На жаль, без такої допомоги мені самостійно не впоратися. Ще у минулому грудні я оголосила перекладацький конкурс. Зараз, після закінчення другого туру, учасники чекають від мене свої переклади із усіма виправленнями. Тішуся, що серед учасників дійсно є потенційні перекладачі для наступних романів, що вийдуть у видавництві АЛЕМАК.
 – Чи є у вас мрії, пов’язані з Туреччиною?
 – Так, звісно, маю особисті мрії, про них я не розповідатиму:) Щодо видавничих та перекладацьких мрій – авжеж, як без них? Мрію про цікаві проекти, мрію про участь у наступній майстерні літературних перекладачів, що зазвичай відбувається в листопаді в Стамбулі. До речі, під час проведення літературної перекладацької майстерні у 2016 році вперше було зібрано саме українську групу, це великий успіх для української перекладацької школи.
Мрію про довгу та цікаву подорож Туреччиною. Мрію придбати собі прикрасу з султанітом  цей унікальний камінь може змінювати колір з жовтого на зелений, а потім і на бузковий – неймовірна краса! А головне – я мрію про мир та злагоду у наших країнах!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *